АВТОРВсе авторы

Гурницька Наталія

Скільки себе пам’ятаю – постійно щось писала. В дитячому садочку, у школі, в університеті, на роботі. Зараз навіть важко пригадати, чому і коли почала це робити. В мене вдома ще й досі десь лежать старі дитячі книжечки, де, каюся, спочатку малюнками, а потім нерозбірливими дитячими каракулями, записувала власні історії або ж продовження тих казкових історій, які здались мені незавершеними, або ж завершеними не так, як би мені того хотілося. Блокноти та зошити давно загубились, а ці дитячі книжечки дивом збереглися і тепер вже мої діти до тих давніх маминих історій прималювали та припасували власні історії. Чи матиме це продовження у майбутньому — подивимось, бо якщо людині судилося писати, то дуже важко зіштовхнути її з цього шляху.

Комментарии - 0

Вы можете писать комментарии в качестве гостя или авторизируйтесь
Осталось 512 символов

Содержание и тон Вашего комментария могут задеть чувства реальных людей, непосредственно или косвенно имеющих отношение к данной публикации. Проявляйте уважение и толерантность к своим собеседникам даже в том случае, если Вы не разделяете их мнение. Ваше поведение в условиях свободы высказываний и анонимности, предоставляемых интернетом, меняет не только виртуальный, но и реальный мир.

Пользователи, которые нарушают эти правила грубо или систематически, будут заблокированы.

Полная версия правил